Судові витрати в адміністративному судочинстві

Судові витрати – передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв’язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати – це витрати держави, які вона несе у зв’язку з вирішенням конкретної справи.

Кодекс адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначає такі види судових витрат:

1. судовий збір;
2. витрати, пов’язані з розглядом справи:

- на професійну правничу допомогу;

- сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду;

- пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

- пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

- пов’язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», судовий збір – збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.

Витратами на професійну правничу допомогу є витрати пов’язані із залученням адвоката, який надає правову допомогу, у судовий процес.

Згідно ст. 134 КАС України, витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Європейський суд з прав людини присуджуючи судові витрати також керується критерієм співмірності. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що за ст. 41 Конвенції відшкодовуються лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

Витрати сторін та їх представників, що пов’язані із прибуттям до суду складають витрати пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту, а також наймання житла. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять – пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Свідку у зв’язку з викликом до суду відшкодовуються витрати, що пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту та наймом житла, а також виплачується компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

Виплата винагороди експерту, спеціалісту чи перекладачу за виконану роботу, пов’язану із розглядом справи, здійснюється лише у випадку, якщо це не входить до їх службових обов’язків.

У випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених КАС України. Конкретний розмір вказаних витрат встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

При витребувані доказів особа, яка несе відповідні витрати має право на виплату грошової компенсації своїх витрат. Розмір витрат, пов’язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат , суд може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог за вмотивованою заявою сторони.